Ukrainian Bible

Mark 5

Mark

Return to Index

Chapter 6

1

 ¶ І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. 

 


2

 Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? 

 


3

 Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... 

 


4

 А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. 

 


5

 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. 

 


6

 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. 

 


7

 ¶ І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. 

 


8

 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, 

 


9

 а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. 

 


10

 І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. 

 


11

 А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! 

 


12

 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. 

 


13

 І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли. 

 


14

 ¶ І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. 

 


15

 Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. 

 


16

 А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! 

 


17

 Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. 

 


18

 Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! 

 


19

 А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. 

 


20

 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. 

 


21

 Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, 

 


22

 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! 

 


23

 І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! 

 


24

 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... 

 


25

 І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! 

 


26

 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. 

 


27

 І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. 

 


28

 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... 

 


29

 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його. 

 


30

 ¶ І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. 

 


31

 І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. 

 


32

 І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного. 

 


33

 І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили. 

 


34

 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати. 

 


35

 І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня. 

 


36

 Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти. 

 


37

 А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти? 

 


38

 А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі. 

 


39

 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного. 

 


40

 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят. 

 


41

 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. 

 


42

 І всі їли й наїлися! 

 


43

 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. 

 


44

 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! 

 


45

 ¶ І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. 

 


46

 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. 

 


47

 А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. 

 


48

 Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. 

 


49

 А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, 

 


50

 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! 

 


51

 І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, 

 


52

 бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. 

 


53

 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. 

 


54

 І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його, 

 


55

 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. 

 


56

 І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений! 

 


Mark 7

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: