Ukrainian Bible

Luke 22

Luke

Return to Index

Chapter 23

1

 ¶ І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. 

 


2

 І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. 

 


3

 І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... 

 


4

 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. 

 


5

 А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. 

 


6

 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? 

 


7

 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. 

 


8

 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. 

 


9

 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. 

 


10

 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. 

 


11

 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. 

 


12

 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. 

 


13

 ¶ А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, 

 


14

 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. 

 


15

 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. 

 


16

 Отже я покараю Його й відпущу. 

 


17

 Бо повинен був їм відпустити одного на свято. 

 


18

 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! 

 


19

 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. 

 


20

 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. 

 


21

 Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! 

 


22

 Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. 

 


23

 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. 

 


24

 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: 

 


25

 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... 

 


26

 ¶ І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом! 

 


27

 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. 

 


28

 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! 

 


29

 Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... 

 


30

 Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! 

 


31

 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? 

 


32

 ¶ І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. 

 


33

 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. 

 


34

 Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. 

 


35

 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! 

 


36

 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, 

 


37

 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! 

 


38

 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. 

 


39

 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 

 


40

 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 

 


41

 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 

 


42

 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 

 


43

 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! 

 


44

 ¶ Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої... 

 


45

 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє... 

 


46

 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав... 

 


47

 Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей! 

 


48

 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався... 

 


49

 Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це... 

 


50

 ¶ І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна, 

 


51

 не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, 

 


52

 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити. 

 


53

 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. 

 


54

 День той був Приготування, і наставала субота. 

 


55

 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. 

 


56

 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали. 

 


Luke 24

 

 

 

 

HTMLBible Software - Public Domain Software by johnhurt.com

 


Other Items are Available At These Sites: