| Chapter 9 |
1 | ¶ І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!
|
2 | І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.
|
3 | Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.
|
4 | Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.
|
5 | А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.
|
6 | Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.
|
7 | Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!
|
8 | ¶ І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:
|
9 | А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.
|
10 | І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.
|
11 | І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.
|
12 | ¶ І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:
|
13 | Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.
|
14 | І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.
|
15 | І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.
|
16 | І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.
|
17 | І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.
|
18 | ¶ І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.
|
19 | Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.
|
20 | І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.
|
21 | І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.
|
22 | І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.
|
23 | Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.
|
24 | ¶ А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.
|
25 | І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!
|
26 | І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!
|
27 | Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!
|
28 | ¶ А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.
|
29 | А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.
|