| Chapter 4 |
1 | ¶ І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
|
2 | Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
|
3 | Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
|
4 | того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
|
5 | А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
|
6 | Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
|
7 | ¶ Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
|
8 | Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
|
9 | вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
|
10 | Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
|
11 | Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
|
12 | ¶ І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
|
13 | у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
|
14 | спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
|
15 | і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
|
16 | Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
|
17 | Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
|
18 | Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
|
19 | Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
|
20 | Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
|
21 | Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...
|