| Chapter 11 |
1 | ¶ І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
|
2 | Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
|
3 | Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
|
4 | Ось говориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!
|
5 | О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
|
6 | і представив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І знай, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
|
7 | ¶ Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
|
8 | Вона вища від неба, що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?
|
9 | Її міра довша за землю, і ширша за море вона!
|
10 | Якщо Він перейде й замкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?
|
11 | Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, і Він не догляне?
|
12 | Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
|
13 | ¶ Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,
|
14 | якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,
|
15 | тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
|
16 | Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла...
|
17 | Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
|
18 | І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,
|
19 | і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...
|
20 | А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!
|