| Chapter 37 |
1 | ¶ Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.
|
2 | Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,
|
3 | його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.
|
4 | За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.
|
5 | Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.
|
6 | ¶ До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!
|
7 | Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.
|
8 | І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.
|
9 | Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.
|
10 | Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.
|
11 | Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,
|
12 | і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,
|
13 | він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.
|
14 | ¶ Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!
|
15 | Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?
|
16 | Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,
|
17 | ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?
|
18 | Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?
|
19 | Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.
|
20 | Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?
|
21 | ¶ І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.
|
22 | Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.
|
23 | Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.
|
24 | Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.
|