| Chapter 39 |
1 | ¶ Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
|
2 | Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
|
3 | коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
|
4 | Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
|
5 | Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,
|
6 | якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?
|
7 | Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
|
8 | Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
|
9 | Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
|
10 | Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
|
11 | Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?
|
12 | Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
|
13 | ¶ Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?
|
14 | Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
|
15 | і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
|
16 | Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
|
17 | бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
|
18 | А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
|
19 | ¶ Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
|
20 | Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
|
21 | Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
|
22 | сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
|
23 | хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
|
24 | Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
|
25 | При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
|
26 | ¶ Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
|
27 | Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
|
28 | На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,
|
29 | ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
|
30 | а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.
|