| Chapter 17 |
1 | ¶ Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!
|
2 | Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!
|
3 | Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,
|
4 | а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
|
5 | Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!
|
6 | Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
|
7 | покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.
|
8 | ¶ Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
|
9 | від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!
|
10 | Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.
|
11 | Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...
|
12 | із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...
|
13 | Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
|
14 | від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.
|
15 | А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!
|