| Chapter 104 |
1 | ¶ Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
|
2 | Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
|
3 | Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
|
4 | Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
|
5 | Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
|
6 | безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
|
7 | від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
|
8 | виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
|
9 | Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
|
10 | ¶ Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
|
11 | напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
|
12 | Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
|
13 | Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
|
14 | Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
|
15 | і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
|
16 | Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
|
17 | що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
|
18 | Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
|
19 | ¶ і місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
|
20 | Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
|
21 | ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
|
22 | Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
|
23 | Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
|
24 | Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
|
25 | Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
|
26 | Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
|
27 | Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
|
28 | Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
|
29 | Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
|
30 | Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
|
31 | ¶ Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
|
32 | Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
|
33 | Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
|
34 | Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
|
35 | Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
|