| Chapter 1 |
1 | ¶ Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,
|
2 | як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,
|
3 | тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,
|
4 | щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.
|
5 | ¶ За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.
|
6 | І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.
|
7 | А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.
|
8 | І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,
|
9 | за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.
|
10 | Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
|
11 | І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.
|
12 | І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.
|
13 | А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.
|
14 | І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.
|
15 | Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
|
16 | І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.
|
17 | І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.
|
18 | І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...
|
19 | А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.
|
20 | І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!
|
21 | А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
|
22 | Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
|
23 | І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
|
24 | А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
|
25 | Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
|
26 | ¶ А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
|
27 | до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
|
28 | І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
|
29 | Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
|
30 | А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
|
31 | І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
|
32 | Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
|
33 | І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
|
34 | А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
|
35 | І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
|
36 | А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
|
37 | Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
|
38 | А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
|
39 | ¶ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.
|
40 | І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.
|
41 | Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,
|
42 | і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!
|
43 | І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
|
44 | Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!
|
45 | Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!
|
46 | А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
|
47 | і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
|
48 | що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,
|
49 | бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,
|
50 | і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!
|
51 | Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!
|
52 | Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,
|
53 | удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!
|
54 | Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,
|
55 | як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!
|
56 | І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.
|
57 | ¶ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
|
58 | І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.
|
59 | І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
|
60 | І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!
|
61 | А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!
|
62 | І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
|
63 | Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.
|
64 | І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!
|
65 | І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...
|
66 | А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
|
67 | ¶ Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
|
68 | Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
|
69 | Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,
|
70 | як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,
|
71 | що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
|
72 | що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
|
73 | що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,
|
74 | щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
|
75 | у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
|
76 | Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
|
77 | щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
|
78 | через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
|
79 | щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!
|
80 | А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
|