| Chapter 4 |
1 | ¶ А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
|
2 | обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
|
3 | І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
|
4 | І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.
|
5 | ¶ І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
|
6 | і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
|
7 | І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?
|
8 | Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!
|
9 | Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,
|
10 | нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
|
11 | Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
|
12 | І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.
|
13 | А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.
|
14 | Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.
|
15 | ¶ І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,
|
16 | говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
|
17 | Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.
|
18 | І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.
|
19 | І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
|
20 | Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!
|
21 | А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.
|
22 | Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.
|
23 | ¶ Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.
|
24 | Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
|
25 | Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?
|
26 | Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
|
27 | Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,
|
28 | учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
|
29 | І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,
|
30 | коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.
|
31 | Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!
|
32 | ¶ А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
|
33 | І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!
|
34 | Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,
|
35 | та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.
|
36 | Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,
|
37 | мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
|