| Chapter 14 |
1 | ¶ І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
|
2 | Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.
|
3 | Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
|
4 | А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
|
5 | Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
|
6 | то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
|
7 | і Євангелію там звіщали.
|
8 | ¶ А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
|
9 | Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
|
10 | то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
|
11 | А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
|
12 | І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
|
13 | А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
|
14 | Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
|
15 | та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
|
16 | За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
|
17 | але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
|
18 | І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
|
19 | ¶ А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
|
20 | Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
|
21 | І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
|
22 | душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
|
23 | І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
|
24 | Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
|
25 | і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
|
26 | а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
|
27 | А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
|
28 | І перебували вони немалий час із учнями.
|