| Chapter 2 |
1 | ¶ Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя,
|
2 | то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
|
3 | Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе.
|
4 | Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
|
5 | Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!
|
6 | Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,
|
7 | але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,
|
8 | Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...
|
9 | Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
|
10 | щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
|
11 | і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!
|
12 | ¶ Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
|
13 | Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю.
|
14 | ¶ Робіть усе без нарікання та сумніву,
|
15 | щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
|
16 | додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо.
|
17 | Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма.
|
18 | Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною!
|
19 | Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
|
20 | Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас.
|
21 | Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового.
|
22 | Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії.
|
23 | Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною.
|
24 | Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас.
|
25 | Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй,
|
26 | бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував.
|
27 | Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
|
28 | Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був.
|
29 | Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
|
30 | бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене.
|