| Chapter 17 |
1 | ¶ Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
|
2 | ¶ Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
|
3 | ¶ Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
|
4 | ¶ Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
|
5 | ¶ Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
|
6 | ¶ Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
|
7 | ¶ Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
|
8 | ¶ Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
|
9 | ¶ Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
|
10 | ¶ На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
|
11 | ¶ Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
|
12 | ¶ Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
|
13 | ¶ Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
|
14 | ¶ Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
|
15 | ¶ Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
|
16 | ¶ Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
|
17 | ¶ Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
|
18 | ¶ Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
|
19 | ¶ Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
|
20 | ¶ Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
|
21 | ¶ Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
|
22 | ¶ Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
|
23 | ¶ Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
|
24 | ¶ З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
|
25 | ¶ Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
|
26 | ¶ Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
|
27 | ¶ Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
|
28 | І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
|